Стаття 287 Цивільного кодексу України та п. к ч.1 ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» гарантують пацієнту, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, право на допуск до нього інших медичних працівників (осіб, які займаються медичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації – ч.1 ст.77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»), членів сім’ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду.
Допуск до пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я інших медичних працівників зумовлене тим, що іноді пацієнт, члени його сім’ї, опікуна, піклувальник мають сумніви щодо правильності рекомендованого лікуючим лікарем методу лікування. Проте згідно ст.34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» саме обов’язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта, тому інші медичні працівники не можуть назначати своє лікування або втручатися у лікувальний процес.
Часто право на допуск до пацієнта членів сім’ї, опікуна, піклувальника обмежується Правилами внутрішнього розпорядку лікувального закладу або відповідними наказами керівників про режим відвідування пацієнтів стаціонару. Зокрема, визначаються правила відвідування та лише конкретні години, протягом яких можна провідати хворого. Разом з тим, право пацієнта передбачене ст.287 ЦК України та п. к ч.1 ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» не повинне бути обмежене жодними часовими рамками, а таке його обмеження є протиправним.
Крім того, позитивним в цьому відношенні є наказ Міністерства охорони здоров’я № 592 від 15 червня 2016 року, що набув чинності 29 червня 2016 року, яким було затверджено Порядок допуску відвідувачів до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії.
Так, визначено, що правила допуску до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у ВІТ, повинні бути у вільному доступі для усіх осіб, які відвідують пацієнтів у ВІТ закладів охорони здоров’я будь-якої форми власності та організаційно-правової форми. При чому не має значення державний чи приватний це заклад охорони здоров’я, оскільки дія Порядку поширюється на усі відділення, блоки, палати інтенсивної терапії усіх закладів охорони здоров’я будь-якої форми власності та організаційно-правової форми. Заклад охорони здоров’я забезпечує максимально сприятливі умови для відвідувачів з метою надання ними підтримки пацієнтам.
Відтепер, одному з відвідувачів дозволяється перебувати біля ліжка пацієнта у ВІТ без часових обмежень, однак в палаті ВІТ біля одного пацієнта одночасно можуть знаходитися не більше двох відвідувачів. У виключних випадках за рішенням лікуючого або чергового лікаря до ВІТ може бути допущена більша кількість відвідувачів. Окрім цього, Порядком встановлено особливі правила відвідування хворих дітей особами, що не є батьками пацієнта-дитини, – такі особи мають право на допуск до пацієнта-дитини за умови наявності усної згоди одного з батьків пацієнта-дитини або законних представників.
Встановлюється обов’язок закладу охорони здоров’я:
■ забезпечити пацієнтам, які перебувають на лікуванні у ВІТ, право на допуск до них відвідувачів 24 години на добу в будь-який день тижня згідно з правилами, визначеними цим Порядком;
■ інформувати пацієнтів і відвідувачів про правила відвідування пацієнтів, встановлені Порядком, а також про інші вимоги, дотримання яких є необхідним для забезпечення безпеки та інтересів пацієнтів.
Порядком визначаються наступні обов’язки відвідувачів:
■ ставитися з повагою до приватності та спокою пацієнта, у тому числі інших пацієнтів, які знаходяться в палаті ВІТ. Їм не дозволяється заходити в інші палати або втручатися в питання, пов’язані зі станом здоров’я пацієнтів;
■ не перешкоджати виконанню медичними працівниками своїх професійних обов’язків та зобов’язані виконувати вимоги внутрішнього розпорядку ВІТ;
■ дотримуватися вимог санітарно-протиепідемічного режиму, визначеного адміністрацією закладу охорони здоров’я, з урахуванням санітарно-епідемічної ситуації;
■ утримуватись від відвідування пацієнта, якщо у них спостерігаються прояви інфекційних захворювань або вони нещодавно мали контакт з носієм інфекційного захворювання, який може створити загрозу для здоров’я пацієнтів ВІТ.
Разом з тим, у відповідності до п.9 Порядку, у разі наявності сумнівів до відвідування пацієнта слід проконсультуватися з лікарем щодо конкретних обставин та ризиків. Відвідувачі не допускаються до ВІТ у випадку гострих проявів інфекційних захворювань, у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, про що медичними працівниками робиться відповідний запис в медичній документації в установленому законодавством порядку.
При необхідності проведення у палаті невідкладних дій медичного характеру медичні працівники можуть попросити відвідувачів тимчасово залишити палату ВІТ. Така вимога медичного працівника є обов’язковою до виконання. Після завершення відповідних дій відвідувачів повідомляють про можливість повернення в палату.
Відвідувачам категорично заборонено втручатися в роботу обладнання ВІТ, будь-яким іншим чином перешкоджати процесу лікування. А у випадку порушення відвідувачем вимог, встановлених Порядком, допуск такої особи до пацієнта може бути обмежений за рішенням лікуючого або чергового лікаря до моменту усунення відвідувачем порушень, що призвели до такого обмеження. Медичні працівники не повинні зловживати зазначеним правом та мають забезпечити, щоб рішення про обмеження були адекватними та пропорційними наявним ризикам.
Якщо ж всупереч зазначених вище норм законодавства, Вас не допускають до хворого члена сім’ї, пишіть письмові скарги на ім’я завідувача відділення, головного лікаря, зазначаючи усі істотні обставини, зокрема прізвище, ім’я, по-батькові хворого, його палату та відділення в якому він перебуває, свій статус по відношенню до хворого, зазначайте також хто саме, за яких обставин та коли не допустив Вас у палату. Окрім цього, можна вдатись і до виклику поліції за фактом порушення медичним працівником гарантованих прав пацієнта, оскільки відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про Національну поліцію» одним із завдань поліції є охорона прав і свобод людини.
