Кафедра організована в 1945 році на базі обласної клінічної лікарні.
Першим її керівником з 1945 р. по 1947 р. був професор Ельберг Володимир Олександрович. Народився 1890 року в м. Катеринославі (Дніпропетровську). У 1929 році захистив докторську дисертацію на тему: «Материалы к вопросам обмена холестерина». В 1939 р. йому було присвоєно вчене звання професора. Впродовж 1941-1944 р.р. – завідувач кафедри пропедевтичної терапії Киргизького медичного інституту, а у 1944-1945 р.р. – завідувач кафедри терапії Київського інституту вдосконалення лікарів. У 1945 р. призначений завідувачем кафедри факультетської терапії Чернівецького медичного інституту і за сумісництвом завідувачем кафедри госпітальної терапії. Автор 37 наукових праць, які присвячені актуальним проблемам кардіології. Заслужений діяч науки УРСР. Він організував навчально-лікувальну та наукову роботи кафедри на стадії становлення вузу. Колектив кафедри під його керівництвом займався, в основному, кардіологією.
В 1948-1949 рр. кафедрою завідував доцент Роднянський Бенціон Борисович. Народився 24 вересня 1897 році у м. Сурож Брянської області (Росія). У 1942 році захистив кандидатську дисертацію на тему: „З проблем ендокринології”. Доцент Б.Б. Роднянський – організатор обласної зобної станції, яка за його керівництва провела значну роботу щодо раннього виявлення зобу на Буковині та йодної профілактики населення. Бенціон Борисович – автор 56 наукових праць, зокрема стосовно лікування захворювань щитовидної залози, монографії „Эндемический зоб на Буковине” (1968). Під його керівництвом захищена 1 кандидатська дисертація.
З 1949 р. протягом 17 років кафедру очолював професор Щупак Натан Борисович. Народився 2 травня 1902 року в м. Липовець Вінницької області. У 1936 році захистив кандидатську дисертацію на тему: „Лямбліоз”, а у 1948 році – докторську дисертацію на тему: „Болезнь Боткина, её место среди других инфекционных желтух военного времени”.
У формуванні Н.Б.Щупака, як педагога і вченого, вирішальну роль відіграли його навчання та робота під керівництвом одного з основоположників Київської терапевтичної школи академіка М.Д. Стражеско. У роки Великої Вітчизняної війни Н.Б.Щупак служив у діючій армії на посаді армійського терапевта, нагороджений орденами і медалями.
Н.Б.Щупаком закладено основний науковий напрямок кафедри-гастроентерологія. Його фундаментальні роботи з гепатології не втратили свого наукового та практичного значення. Поряд з питаннями гастроентерології в останні роки Щупак Н.Б. багато уваги приділяв фтизіатрії, особливо позалегеневим формам туберкульозу.
Натаном Борисовичем закладено основний науковий напрямок кафедри-гастроентерологія. Він є автором 80 наукових праць, у тому числі 5 монографій. Під його керівництвом підготовлено два доктори та 14 кандидатів медичних наук. Серед учнів Н.Б.Щупака слід відзначити такий вчених, як О.О. Волощук, Л.С. Клочкова, П.М. Ляшук, А.П. Аніпко, Б.І. Шевченко, В.П. Пішак, Г.Д. Луканьов та інші. Нагороджений орденом Червоної Зірки, двома медалями та знаком „Відмінник охорони здоров’я”.
Волощук О.А. багато років працював на кафедрі факультетської терапії спочатку асистентом, потім доцентом. Наукова діяльність була присвячена гепатології та вивченню питань діагностики, порушення обміну речовин і лікування хронічних захворювань печінки і жовчовивідних шляхів. Приділяв велику увагу вдосконаленню навчально-методичної роботи на кафедрі, впровадженню нових та технічних методів навчання. О.А.Волощук – перший буковинець професор-терапевт, який створив свій напрямок у гепатології, що дозволило обгрунтувати “хронічний гепатит” як нозологічну одиницю.
Л.С. Клочкова – фундатор фтизіатричної школи на Буковині. Під її керівництвом було обрано раціональний напрямок наукової тематики – вивчення при туберкульозі обмінних процесів у зв’язку із застосуванням антибактеріальних препаратів, дослідженням функціонального стану щитоподібної залози, печінки, нирок, зовнішнього дихання, основного обміну, що дало можливість розробити ефективні методи патогенетичної терапії туберкульозу. Автор 65 наукових праць.
Наукова робота П.М. Ляшука присвячена різним напрямкам внутрішньої патології, переважно кардіології, гастроентерології та ендокринології. Учасник багатьох з’їздів терапевтів та всіх з’їздів ендокринологів України. Ним опубліковано 250 наукових праць, у тому числі навчальний посібник “Клінічна ендокринологія” /три видання/, який переведений на німецьку мову /м. Гановер/, більш як 15 навчально-методичних брошур та методичних рекомендацій, 50 рецензій на підручники та монографії. Він є автором 41 раціоналізаторської пропозиції.
Під керівництвом Н.Б.Щупака формувався як вчений А.П. Аніпко. У рамках реалізації міжнародної програми Всесвітнього союзу боротьби з туберкульозом А.П. Аніпко виконував наукові роботи, якими доведено можливість інтермітуючого /переривчастого/ лікування хворих на туберкульоз – методом, який знайшов застосування в усьому світі. Він вперше запропонував методику внутрішньотканинного електрофорезу антимікобактеріальних препаратів, був активістом впровадження в практику внутрішньовенного введення протитуберкульозних препаратів. Разом із співробітниками кафедри, був співавтором винайдень оригінальних методик регіонарної терапії туберкульозу, способу розведення рифампіцину в гемодезі, заходів профілактики побічних реакцій від хіміопрепаратів.
Доцент А.П. Аніпко – учасник шести Міжнародних конгресів фтизіатрів, дійсний член Нью-Йоркської академії наук /1994/, Почесний член Червоного Півмісяця Алжира, член Всесвітнього товариства ім. Дарвіна.
Більше 40 років працював на кафедрі факультетської терапії Б.І. Шевченко. Його наукові дослідження присвячені вивченню взаємовідносин між наднирниками і виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, ХОЗЛ та виразковою хворобою, лікуванню гострих абсцесів легень та бронхіальної астми етонієм, стану гепатобіліарної системи при ХОЗЛ, функції легень при хронічних пієлонефритах тощо. Вперше у Чернівецькій обласній клінічній лікарні почав проводити бронхоскопію, бронхографію, ендобронхіальні санації легень і шийні вагосимпатичні новокаїнові блокади при бронхіальній астмі. Автор 91 наукової праці.
Одним з найперспективніших учнів Н.Б.Щупака був Василь Павлович Пішак. Основний напрямок наукових досліджень В.П. Пішака – ендокринна система, структурна і функціональна організація хроноритмів людини і тварин. У його наукових працях показано місце і роль шишкоподібного тіла в забезпеченні функцій нирок в онтогенезі і філогенезі. Автор понад 500 наукових праць і 10 винаходів, монографій і навчальних посібників, серед яких: „Функциональная морфология органов днхания” /І992/,„Шишкоподібне тіло: морфологія”/1996/, “Біологія рослини і тварини” ч.IIІ /1996/,”Шишкоподібне тіло і хроноритми імунної системи “/1997/, “Паразитарні хвороби”/1998/, “Сравнительно-патофизиологические аспекти энергообеспечения сосудистой стенки” /І999/, “Гельмінтози у дітей”/2000/, “Основи медичної генетики” /2000/, “Імунотерапія та детоксикація раку”/2001/, “Медицина XX століття в постатях” /2001/.
В цілому, професором Щупаком Н.Б. підготовлені наступні науково-педагогічні кадри:
1. Волощук Октавіан Олександрович, кандидат медичних наук, /дисертація на тему: “Экскреторная функция желудка у больных болезнью Боткина”/1959/. Докторська дисертація на тему: “Клиническая, функциональная и морфологическая характеристика хронического гепатита” /1970/.
2. Клочкова Людмила Семенівна, доктор медичних наук, дисертація на тему: „Функциональное состояние почек у больных туберкулезом” /1967/.
3. Дем’яновська Ніна Петрівна, кандидат медичних наук, дисертація на тему: “Состояние печени при туберкулезных полисерозитах” /1958/.
4. Юрчакевич Лідія Павлівна, кандидат медичних наук, дисертація на тему: „Функциональное состояние почек у больннх болезнью Боткина”/1961/.
5. Рязанова Лідія Лук’янівна, кандидат медичних наук, дисертація на тему: “Внешнесекреторная функция поджелудочной железн у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки и хроническим холецистоангиохолитом”/1962/.
6. Гробман Марія Марківна, кандидат медичних наук, дисертація на тему: “Некоторые показатели окислительно-восстановительных процессов у больных болезнью Боткина”/1962/.
7. Петренюк Лідія Михайлівна, кандидат медичних наук, дисертація на тему: “0 функциональном состоянии надпочечников у больных болезнью Боткина”/1962/.
8. Ляшук Петро Мефодійович, кандидат медичних наук, дисертаціяна тему: „Функциональное состояние коры надпочечников й симпато-адреналовой системи у больных ревматическими пороками сердца с недостаточностью кровообращения” /1965/.
9. Аніпко Анатолій Петрович, кандидат медичних наук, дисертація на тему: „Функциональное состояние щитовидной железы и внешнего дыхания у больных туберкулезом легких”/1966/.
10. Ярома Мар’ян Степанович, кандидат медичних наук, дисертація на тему: „Функциональное состояние коры надпочечников у больных острым эпидемическим гепатитом /болезнью Боткина/, хроническим гепатитом и циррозом печени /1967/.
11. Шевченко Борис Іванович, кандидат медичних наук, дисертація на тему: „Функциональное состояние коры надпочечников й симпато-адреналовой системи у больных гипертонической болезнью”/1967/.
12. Кушнір Петро Сидорович, кандидат медичних наук, дисертація на тему: „О функциональном состоянии симпато-адреналовой системы у больных ревматизмом”/1968/.
13. Луканьов Геннадій Дмитрович, кандидат медичних наук, дисертація на тему: “Внешнесекреторная функция поджелудочной железы у больных хроническим гепатитом и циррозом печени”/1969/.
14. Марега Іван Миколайович, кандидат медичних наук, дисертація на тему: “Функциональная диагностика печени при хронических гепатитах, циррозах печени й хронических воспалениях желчных путей методом радиоиндификации с бенгальской розой I131“/1971/.
15. Пішак Василь Павлович, кандидат медичних наук,дисертація на тему: “Содержание натрия, калия, кальция, магния, железа и хлоридов в биологических средах при хроническом гепатите и циррозе печени” /1971/.
З 1968 р. по 1991 р. кафедрою завідувала Заслужений діяч науки і техніки України професор Олена Іларіонівна Самсон, яка продовжила основні наукові традиції кафедри. Народилася 18 квітня 1921 року в м. Кременчук Полтавської області. У 1950 році захистила кандидатську дисертацію на тему: „Серцево-судинна система при виразковій хворобі”, а у 1959 році – докторську дисертацію на тему: „Клініко-експериментальне обґрунтування новокаїнової терапії при виразковій хворобі”. У 1961-1963 рр. працювала деканом лікувального факультету.
Ідеї професора Самсон сформулювалися в принципово новий напрямок гастроентерології – експериментально-клініко-соціально-гігієнічний. Опираючись на нього, Олена Іларіонівна розробила систему поетапного лікування хворих на гастроентерологічну патологію, згідно з якою після перебування в стаціонарі вони потрапляють до відділення реабілітації; тут акцент робиться на застосуванні оздоровчих дієт, фізіотерапії, вживання мінеральних вод. Ця система дала потужний імпульс розвитку вітчизняної охорони здоров’я. Спочатку на Буковині у 1961 році при поліклініках відкрилися перші гастроентерологічні кабінети, пізніше – відділення реабілітації у лікарнях, відділення відновлювального лікування у санаторіях, мережа профілакторіїв. Поступово, але впевнено система О.І.Самсон впроваджувалась в медичних закладах колишнього Радянського Союзу, даючи значний лікувальний та економічний ефект. Нею зацікавились за кордоном.
Оленою Іларіонівною та її учнями на кафедрі факультетської терапії були вперше розроблені й впроваджені в життя методики диференційованого відновлювального лікування виразкової хвороби, у тому числі, із супутньою патологією гепатобіліарної системи, підшлункової залози, кишечнику. Співробітниками кафедри апробовано 14 нових препаратів, серед яких гліпін /В.М.Чорнобровий/, камілозид /О.І. Самсон/, метамізил /М.С. Ярома/, алантон /О.І. Самсон/, ліобіл /М.Ю. Коломоєць/, циквалон /М.Ю.Коломоєць/, алмагель та алмагель А /О.І. Самсон/, вітамін “Д”/О.І. Самсон/, етерофен /Л.С. Малюх/, імодіум /О.І. Самсон, Л.С. Малюх, Ю.І. Крикливець/, тідазин /Л.С. Малюх/, секретин /Т.М. Христич/, сугаст /Л.Д. Кушнір/. Саме рекомендації чернівецьких спеціалістів допомогли визначитись у застосуванні цих ліків. Спільно з вченими Інституту біофізики АН УРСР було створено автоматизовану систему диспансеризації населення, яка відіграла важливу роль у своєчасному виявленні гастроентерологічних хвороб.
Засвоєні та удосконалені найбільш сучасні методи дослідження, в тому числі з використанням мікроелектроніки: радіотелеметрія шлунково-кишкового тракту /О.І. Самсон, В.А. Лихачов/, інтрагастральна рН-метрія /В.М. Чорнобровий/, вперше в Україні використаний метод гастробіопсії /С.Ф. Гайдічук/, гастродуоденофіброскопії /Л.С. Малюх, В.Г. Глубоченко/, електрофорез білків в подіакриламіднім гелі /О.Ф. Гоцуляк/, топографічний протеоліз шлунка та дванадцятипалої кишки, діагностичне використання інтестинальних гормонів /Т.М. Христич, О.І. Волошин/, ряд нових біохімічних методів, які дозволяли здійснити доклінічну діагностику ураження шлунка, гепато-біліарної системи /О.І. Волошин, І.Ф. Мещишен, М.Ю. Коломоєць/. Фундаментально розроблена проблема передвиразки /О.І.Волошин/. Всебічно вивчений період ремісії виразкової хвороби /М.Ф.Троян/. Могутній інтелектуальний потенціал кафедри, очолюваної професором Самсон О.І., дав змогу розробити оригінальні методи діагностики та лікування патології органів травлення. Це перша електронно-діагностична машина “Діама-2”, відзначена срібною медаллю ВДНГ СРСР, і зонди, що одночасно реєстрували секреторну і моторну функції шлунка, давали змогу досліджувати стан підшлункової залози, дванадцятипалої кишки.
Особлива увага приділяється дослідженню нових місцевих мінеральних джерел /В.О. Калугін, Л.С. Малюх, В.Г. Глубоченко, Л.Д. Кушнір/. Загалом вивчено і рекомендовано до вживання 7 джерел мінеральних вод. За розробку нових методів лікування місцевими мінеральними водами В.О. Калугін був нагороджений дипломом ІІ ступеня ВДНГ України. Видана монографія “Лечебное применение минеральных вод Буковини при заболеваниях желудка и двенадцатиперстной кишки” – Киев: Здоров’я, 1981. Співробітники кафедри, під керівництвом професора О.І. Самсон, приймали участь у роботі міжнародних конгресів та симпозіумів:
– ІV Міжнародний конгрес гастроентерологів, Данія, 1970 рік,
– Конгрес гастроентерологів у Румунії, Бухарест, 1971 рік,
– IXМіжнародний конгрес геронтологів і геріатрів, Київ, 1978 рік,
– І Національний конгрес гастроентерологів і ІІІ Міжнародний симпозіум по гепатитах, Болгарія, 1968 рік,
– Міжнародний симпозіум по гепатитам, Чехословаччина, 1973 рік.
Професор О.І.Самсон – автор 274 наукових праць /21 з яких надруковано за кордоном/, 7 монографій: “Профилактические лечение язвенной болезни”/1971/, “Этапное лечение и реабилитация больных язвенной болезнью”/1979/, “Лечебное применение минеральных вод Буковины при заболеваниях желудка и 12-перстной кишки”/1981/, “Профилактика язвенной болезни”/1982/, “Поликлиническая терапия”/1985/, “Профилактика язвенной болезни /1986/, “Профілактика виразкової хвороби. Поради лікаря”/І986/. Вона підготувала 8 навчальних посібників. Автор 48 винаходів і раціоналізаторських пропозицій. П’ятьох професорів /О.І. Волошин, В.М. Чорнобровий, Г.С. Стеценко, М.Ю. Коломоєць, Т.М. Христич/ та 21 кандидата медичних наук виховала професор Самсон О.І.
В наукових роботах, багаторічних динамічних спостереженнях професора О.І. Волошина доведено, що хронічні гастродуоденіти – гетерогенна сукупність захворювань. Зокрема, підтверджено, що хронічні первинні гастродуоденіти /ХПГД/ – це передвиразковий стан, хронічні вторинні гастродуоденіти – є синдромом при ряді захворювань системи травлення та екстрадигестивних хвороб, які відрізняються прогностичне, за функціональним станом шлунка та методами лікування.
За допомогою інтестинальних гормонів /секретину, холецистокініну, пентагастрину/ встановлено фазне порушення функціональних ендокринних зв’язків між гастродуоденальною і гепатопанкреобіліарною системами та їх роль в прогресуванні хронічного первинного гастродуоденіту.
За період роботи на кафедрі факультетської терапії М.Ю. Коломойцем встановлені особливості вільнорадикального окислення ліпідів та біополімерів, функціонування систем протирадикального захисту, змін азотистого обміну /за даними амінокислотного складу сироватки крові та слизової оболонки шлунка, вмісту в ній нуклеїнових кислот/, а також порушень біоенергетики та мікроциркуляції у слизовій оболонці шлунка у хворих різного віку при виразковій хворобі із супутнім ураженням гепатобіліарної системи та кишечника.
Виявлені окремі ланки патогенезу, деякі вікові механізми дезадаптації, характерні особливості патогенезу рецидиву виразкової хвороби при супутніх ураженнях гепатобіліарної системи та кишечника /зокрема механізми декомпенсації протирадикального захисту порушень білковосинтетичних та енергоутворюючих процесів мікрокроциркуляції у слизовій оболонці шлунка/.
Визначені основні механізми, що призводять до рецидиву виразкової хвороби при супутній патології, вивчені можливі шляхи компенсації та розроблені способи адекватної направленої корекції.
Створений та апробований /у експерименті та клініці/ високобілковий вітамінізований таблетований продукт тривалого зберігання “Біостим”, розроблена методика диференційованого його застосування.
Розроблені принципи та удосконалена методика реабілітаційно-етапного лікування виразкової хвороби при супутньому ураженні гепатобіліарної системи, кишечника з урахуванням віку хворих, доведена її висока медична ефективність та переваги у порівнянні з традиційними методами.
Наукові дослідження професора Т.М.Христич в період роботи на кафедрі були присвячені вивченню зовнішньосекреторної функції підшлункової залози з використанням секретинового тесту. Показаний вплив секретину на стан кислотоутворюючої та протеолітичної функції шлунка і дванадцятипалої кишки. Вперше в Україні запропоновано використовувати секретин у лікуванні хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки.
Розроблена концепція необхідності враховувати стан зовнішньо-секреторної функції підшлункової залози в лікуванні й рецидивуванні виразкової хвороби.
Доведена роль активації переписного окислення ліпідів, стану антиоксидантної системи захисту, екзокринної функції підшлункової залози, в тому числі з урахуванням порушень хроноритмів екзо- та ендокринної функції органу, психофізіологічного стану особливості хворого /що зумовлює “внутрішню картину” захворювання, відношення хворого до захворювання та лікування/.
Обгрунтований диференційований підхід до лікування, реабілітації хронічних рецидивуючих, інфільтративних фіброзуючих панкреатитів антиоксидантними засобами /етоній, пірацетам/, фізіотерапевтичними – внутрішньотканинним електрофорезом, антипротеолітичних засобів, коректорів мікроциркуляції, антибіотиків, а також сумісного використання СМТ-форезу, коректорів мікроциркуляції та фонофорезу солкосерилової й 10% метилурацилової мазями з урахуванням важкості перебігу, стану, статі, хроноритмів.
В цілому, професором Самсон О.І. підготовлені наступні науково-педагогічні кадри:
1. Волошин Олександр Іванович, кандидатська дисертація на тему: “Особливості функціонального стану шлунка у хворих на хронічний первинний гастродуоденіт”/1973/, докторська дисертація на тему: “Клініко-експериментальне обгрунтування реабілітаційно-етапного лікування хронічного первинного гастродуоденіту” /1988/.
2. Калугін Вадим Онисимович, кандидатська дисертація на тему: “Влияние минеральной води “Брусницкая” на течение язвенной болезни” /1973/, докторська дисертація “Динамічна радіаційна теплометрія у оцінці функційного стану нирок”/1991/ – науковий консультант професор Мухін М.О.
3. Христич Тамара Миколаївна, кандидатська дисертація на тему: “Зовнішньосекреторна функція підшлункової залози при виразковій хворобі в залежності від періоду захворювання та лткування”/1974/, докторська дисертація “Клініко-патогенетичне обгрунтування реабілітаційно-етапного лікування хронічного панкреатиту”/1999/.
4. Коломоєць Михайло Юрійович, кандидатська дисертація на тему: “Вплив деяких жовчогінних засобів /ліобілу, холагону, циквалону/ на морфологінний стан шлунка при виразковій хворобі із супутнім хронічним холециститом” /1977/, докторська дисертація “Клінічне та патогенетичне обгрунтування реабілітаційно-етапного лікування виразкової хвороби із супутнім ураженням гепатобіліарної системи та кишечника у хворих різного віку”/1992/.
5. Чорнобровий В’ячеслав Михайлович, кандидатська дисертація на тему: “Радіотиметричні показники функціонального стану шлунка у хворих виразковою хворобою і хронічним гастритом”/1970/.
6. Гайдічук Стефан Тодорович, кандидатська дисертація на тему: функційні і морфологічні зміни шлунка при хронічному гастриті і виразковій хворобі”/1970/.
7. Лук’янчук Дмитро Георгійович, кандидатська дисертація на тему “Влияние эризимозида на гемодінаміку у больных хронической недоста-точностью кровообращения”/1971/.
9. Глубоченко Володимир Григорович, кандидатська дисертація “Функціонально-морфологічний стан шлунку у хворих на хронічний гастрит в динаміці відновлювального лікування”/1976/.
10. Гоцуляк 0льга Федорівна, кандидатська дисертація “Функціональний стан шлунку, вміст ацетилхоліна, активність холінестерази й моноаміноксидази в крові у хворих ускладненою виразковою хворобою”/1971/.
11. Кравченко Володимир Антонович, кандидатська дисертація “Стан компонентів гемостазу при виразковій хворобі” /1971/.
12. Малюх Лариса Самійлівна, кандидатська дисертація “Терапевтическая эффективность минеральной воды “Дубовая роща” при хронических гастритах” /1974/.
13. Кушнір Леонід Дмитрович, кандидатська дисертація “Особливості функціонанально-морфологічного стану шлунка у хворих виразковою хворобою в динаміці відновного лікування /1974/.
14. Троян Микола Федорович, кандидатська дисертація “Особливості функціонального стану шлунка у хворих на виразкову хворобу в період ремісії”/1973/.
15. Патратій Марина Володимирівна, кандидатська дисертація “Реабілітаційно-етапне лікування хронічного невиразкового коліту з урахуванням дисбактеріозу товстої кишки”/1991/.
У період з 1991 по 2006 роки кафедру очолював професор Вадим Онисимович Калугін. Народився 15 грудня 1937 року в м. Горно-Алтайськ Алтайського краю (Росія). У 1973 році захистив кандидатську дисертацію на тему: „Влияние Брусницкой минеральной воды на течение язвенной болезни”, а у 1990 році – докторську дисертацію на тему: „Динамическая радиационная теплометрия в оценке функционального состояния почек у больных гломерулонефритом и пиелонефритом (клинико-экспериментальное обоснование)”.
Зберігаючи основні наукові традиції кафедри /гастроентерологія/, Калугін В.О. з учнями всебічно вивчає проблеми нефрології. Автор 128 наукових праць, в тому числі чотирьох монографій: “Лікувальне застосування мінеральних вод Буковини при захворюваннях шлунка і дванадцятипалої кишки” /1981/; “Морфофункциональное и клиническое обоснование динамической ИК диагностики в нефрологии” /1992/; “Сравнительная характеристика эффективности концентрированных минеральных вод” /1994/; “Динамічна радіаційна теплометрія: можливості і перспективи” /1998/ та навчальних посібників “Фізіотерапія та курортологія” /1996/, “Практична фізіотерапія” /2005/.
Під керівництвом професора В.О.Калугіна підготували та захистили кандидатська дисертації І.В.Гараздюк, Л.О.Зуб, Л.В.Станкевич.
Наукові дослідження Зуб Лілії Олексіївни присвячені обгрунтуванню патогенетичної терапії хронічного гломерулонефриту. Доведено, що препарати гіркокаштану звичайного стимулюють фібринолітичну активність плазми крові та особливо у хворих з сечовим синдромом в ангіпертензивній та гіпертензивній стадіях ХГН.
Порівняльна характеристика різних засобів патогенетичної терапії і, особливо, їх впливу на систему гемостазу значно відрізняється: у ескузану – виражена фібринолттична, антикоагулянтна та антиагрегантна дія; у ацетилсаліцилової кислоти – антикоагулянтний ефект; у курантилу – тільки антиагрегантний ефект: застосування ескузану супроводжується підвищенням показників глютатіону відновленого, глутатіонтрансферази в плазмі та зниженням малонового диальдегіду еритроцитів крові у хворих на ХГН з сечовим синдромом та ангіпертензивній та гіпертерзивній стадіях, що свідчить про стабілізацію окисно-відновних процесів в організмі. Препарати гіркокаштану звичайного справляють позитивний вплив на перебіг ХГН, що супроводжується стабілізацією стану хворих, зниженням протеїнурії, еритроцитурії, покращенням функціонального стану нирок, добового ритму екскреції натрію, калію та креатиніну з сечею, зниженням втрат солей. Проведені дослідження показали, що препарати гіркокаштану звичайного можуть бути використані як у складі комплексної патогенетичної терапії, так і окремо у хворих з сечовим синдромом в ангіпертензивній та гіпертензивній стадіях ХГН з метою корекції фібринолітичної ланки патогенезу гломерулонефриту. Коло наукових інтересів Зуб Л.О. широке: клітинний та гуморальний імунітет у хворих з прогресуючими нефропатіями; стан системи ВОЛ та антиоксидантної системи при прогресуючих нефропатіях; ферментативний стан крові у хворих з нефропатіями; природні адаптогени у лікуванні хворих на пієлонефрит, гломерулонефрит; протирецидивна терапія пієлонефриту та хронічного гломерулонефриту; механізми прогресування імунних нефропатій. Лілією Олексіївною надруковано 57 наукових робіт, є 2 патенти на винахід. Наукова робота впродовж останніх років присвячена вивченню фізіологічної активності лікувальних властивостей мінеральної води типу “Нафтуся” с.Будинець Сторожинецького району. Зокрема вивчено функціональний стан нирок в експерименті на тваринах при тривалому введенні /21 день/ та вплив курсового прийому мінеральної води на перебіг хронічного пієлонефриту. Вперше встановлено позитивний вплив мінеральної води на фібрінолітичну і протеолітичну активність плазми крові та сечі у хворих на хронічний пієлонефрит. Підтверджено збереження діуретичної активності мінеральної води типу “Нафтуся” місцевого родовища після консервації її розробленим способом /патент України на винахід № 15949 А/. За матеріалами роботи надруковано 2 статті, отримано 3 патенти.
Гараздюк Іван Васильович вивчав динаміку циркадіанних ритмів екскреторної функції нирок у хворих на хронічний пієлонефрит при застосуванні адаптогенів рослинного походження /ехінацея пурпурова/. Встановлено нормалізацію добових ритмів виділення нирками калію та формування нових часових співвідношень діурезу, екскреції нирками калію, натрію. Результати роботи відображено в методичних рекомендаціях та патенті України на винахід № 43259 А.
Іншим напрямком роботи Гараздюка І.В. стало вивчення кліренсових показників функції нирок стану системного і місцевого фібрінолізу і протеолізу у хворих на хронічний пієлонефрит в умовах блокади водневої помпи. За матеріалами досліджень опубліковано 5 наукових робіт і отримано патент України № 45092 А “Спосіб стимуляції дистальних канальців нирок”.
Крім того, Гараздюк Іван Васильович вперше запропонував та впровадив застосування мінеральної води типу “Нафтуся” у хворих на сечокам’яну хворобу в ранній післяопераційний період /3-5 дня/ в позакурортнихумовах /Патент України на винахід “Спосіб лікування хворих на сечокам’яну хворобу в позакурортних умовах/. Результатом наукових досліджень є впровадження Гараздюком І.В. нових режимів прийому мінеральних вод типу “Нафтуся” /Патент України на винахід № 24515 А “Спосіб проведення пасивної гімнастики нирок у хворих на хронічний пієлонефрит”. Патент України на винахід № 29940 А “Спосіб призначення мінеральних вод типу “Нафтуся” для внутрішнього застосування у хворих на хронічний пієлонефрит, сечокам’яну хворобу та діабетичну нефропатію”/. Іван Васильович – співавтор 4 інформаційних листків, методичних вказівок для самостійної підготовки студентів ІV курсу до практичних занять з факультетської терапії, збірника наукових робіт “Винахідництво та раціоналізаторство у Буковинській державній академії-2000-2002 рік.
Станкевич Л.В. розробила оцінку терапевтичної ефективності лікування хворих на гломерулонефрит еферентними методами. Вперше застосовувала та оцінювала ефективність масивної безперервної плазмосорбції у хворих на гломерулонефрит з ХНН ІІ-ІV ступенів, а також у фазі гострої ниркової недостатності. Всебічно вивчені результати гемосорбції, гемодіалізу, ультрафільтрації у хворих на гломерулонефрит у фазі гострої ниркової недостатності та ХНН II-III ст.
Професор Федів Олександр Іванович – завідує кафедрою з 2006 року. Народився 25 серпня 1964 року в місті Чернівці. У 1994 році захистив кандидатську дисертацію на тему: „Особливості стану сполучної тканини при виразковій хворобі в динаміці реабілітаційно-етапного лікування у хворих різного віку”, а у 2003 році – докторську дисертацію на тему: „Зміни метаболічної, гемокоагуляційної ланок гомеостазу при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки та патогенетичне обґрунтування диференційованого лікування”. Автор 180 наукових праць, 17 навчальних посібників, 9 методичних рекомендацій, 11 нововведень, 9 винаходів, 13 раціоналізаторських пропозицій. Під керівництвом професора О.І. Федіва захистили кандидатські дисертації Паліброда Н.М. (2008 рік), Багрій В.М. (2010 рік), Оліник О.Ю. (2010 рік), Гончарук Л.М. (2011 рік). У цей період роботи на кафедрі захистили кандидатські дисертації Гараздюк О.І. (науковий керівник професор Калугін В.О., 2009 рік), Телекі Я.М. (науковий керівник професор Христич Т.М., 2010 рік), Чимпой К.А. (науковий керівник професор Пашковська Н.В. 2011 рік.
В центрі уваги викладачів завжди були і є питання оптимізації учбово-виховної роботи, удосконалення науково-дослідної роботи студентів, самостійної роботи студентів в клініці. Розроблені і регулярно оновлюються методичні вказівки для самостійної роботи студентів з внутрішньої медицини /останній виданий варіант датований 2011 роком/. Створені комплекти навчальних посібників з ЕКГ, рентгенограм, спірограм, запису пікфлоуметрії та ін., що дозволяє студентам більш ефективно опановувати предмет.
Студентський науковий гурток розглядається як школа підготовки якісних лікарів та молодих вчених.
З лав студентського наукового гуртка кафедри факультетської терапії вийшли такі відомі викладачі та вчені як Коломоєць М.Ю., Христич Т.М., Волошин О.І., Глубоченко В.Г., Малюх Л.С., Троян М.Ф., Гоцуляк О.Ф., Шевченко Б.І., Патратій М.В., Волошина Л.О., Гараздюк І.В. та інші. Традиційно наукові студентські роботи відзначаються грамотами та преміями.
Кафедра внутрішньої медицини є учбово-методичним, науковим, лікувальним і консультативним центром підготовки висококваліфікованих фахівців, наукових кадрів для учбових закладів і практичної охорони здоров’я.